Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2014 року Справа № 6/134-12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора міста Києвана постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.03.2014у справі № 6/134-12 Господарського суду Київської області за позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: 1.Київської міської ради, 2. Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3. Комунального підприємства Київської міської ради "Київдорсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Девелопмент"простягнення безпідставно набутих коштів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивача-1не з'явився - - позивача-2не з'явився - - позивача-3не з'явився - - відповідачане з'явився - - Генеральної прокуратури УкраїниРоманов Д.О.В С Т А Н О В И В:

В грудні 2012 року Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі: Київської міської ради, Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства Київської міської ради "Київдорсервіс" звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Девелопмент", в якій просив суд про стягнути з відповідача на користь Комунального підприємства Київської міської ради "Київдорсервіс" 4 033 104, 55 грн. безпідставно набутих коштів. Позов заявлений на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.10.2013 (суддя Черногуз А.Ф.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 (у складі головуючого Новікова М.М., суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І.) у справі № 6/134-12 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, Перший заступник прокурора міста Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить їх скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування своєї касаційної скарги скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не надано юридичної оцінки усім обставинам справи.

Київська міська рада, Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунальне підприємство Київської міської ради "Київдорсервіс" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Сіті Девелопмент" не надіслали свої відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що листом Міністерства економіки України від 14.10.2008 № 1473 Комунальному підприємству „Київдорсервіс" погоджено застосування процедури закупівлі від одного учасника - Товариства з обмеженою відповідальністю „Київ Сіті Девелопмент" для проведення закупівлі робіт із влаштування підсистем: відеонагляду, детекторів транспорту, керованих дорожніх знаків та метеонагляду автоматизованої системи керування дорожнім рухом на вулично-шляховій мережі міста Києва (АІСКДР) (т.1., а.с.13).

14.10.2008 між Комунальним підприємством Київської міської Ради „Київдорсервіс", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Київ Сіті Девелопмент", як підрядником, укладено договір № 208/Д/2-82-1, відповідно до пункту 2.1. якого підрядник зобов'язується виконати на свій ризик, за завданням замовника, власними та залученими силами й засобами будівництво автоматизованої інформаційної системи керування дорожнім рухом на вулично-шляховій мережі м. Києва, „Роботи із влаштування підсистем: відеонагляду, детекторів транспорту, керованих дорожніх знаків та метеонагляду автоматизованої системи керування дорожнім рухом на вулично-шляховій мережі міста Києва", а замовник зобов'язується прийняти й оплатити фактично виконані роботи (т.1., а.с.16-22).

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 154 від 12.02.2009 впроваджено систему відеонагляду та фотофіксації порушень Правил дорожнього руху на вулично-дорожній мережі м. Києва, визначено Комунальне підприємство „Київдорсервіс" замовником з розробки проектно-кошторисної документації та виконання робіт із впровадження системи відеонагляду фотофіксації порушень Правил дорожнього руху на вулично-дорожній мережі м. Києва (т.1., а.с.11).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до актів приймання-передачі змонтованого обладнання за договором № 208/Д/2-82-1 від 14.10.2008 датованих 23.12.2009, копії яких містяться у матеріалах справи, підрядник здав, а замовник прийняв змонтоване обладнання на загальну суму 3 456 630, 00 грн. Також, відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в за грудень 2009 № 125, № 126, № 127, № 128, № 129, копії яких містяться у матеріалах справи, підрядник здав, а замовник прийняв виконані роботи на загальну суму 724 348, 80 грн. Встановлено, що вказані акти підписані уповноваженою особою замовника та скріплені його печаткою (т.1., а.с.23-44).

Зазначені обставини у позовній заяві прокурором не заперечувались і під час розгляду цієї справи у встановленому порядку не були спростовані.

В своєму позові прокурор послався на те, що за результатами проведеної перевірки йому стало відомо, що в ході будівництва Автоматизованої системи керування дорожнім рухом на вулично-шляховій мережі м. Києва за договором № 208/Д/2-82-1 від 14.10.2008 мало місце завищення вартості робіт та нестача обладнання. До Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.12.2012 було внесено запис № 42012110000000228 щодо зловживання директором КП „Київдорсервіс" А.А. Закян службовим становищем, шляхом прямого умислу, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах, завищення обсягів виконаних робіт та постачання обладнання, внаслідок чого міському бюджету було завдано збитки в сумі 4 млн. 33 тис. грн. На думку прокурора, вказана сума підлягає стягненню з відповідача як безпідставно набуті кошти. Матеріально-правовою підставою свого позову прокурор визначив статтю 1212 Цивільного кодексу України.

В обґрунтування своїх вимог прокурор послався на акт інвентаризації об'єктів незавершеного будівництва „Автоматизованої інформаційної системи керування дорожнім рухом на вулично-шляховій мережі міста Києва (інформаційні електронні табло, керовані дорожні знаки, детектори транспорту та метеонагляду)", акт про проведення контрольних обмірів об'єктів незавершеного будівництва „Автоматизованої інформаційної системи керування дорожнім рухом на вулично-шляховій мережі міста Києва (інформаційні електронні табло, керовані дорожні знаки, детектори транспорту та метеонагляду)", акт ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства „Київдорсервіс" за період з 01.09.2009 по завершений звітний період 2011 року № 11-30/201 від 08.02.2012 та експертний висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 6492/12-45 від 27.06.2012 (т.1., а.с.45-159).

Колегія вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про відмову у позові є обґрунтованими, виходячи з наступного.

Матеріально-правовою підставою позову прокурор обрав статтю 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1. Набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2. Відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

В своїй постанові від 22.01.2013 у справі № 5006/18/13/2012 Верховний Суд України зазначив, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, неналежне виконання відповідачем умов договорів може слугувати підставою для відповідальності, а не підставою для повернення коштів відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України. Така правова позиція підтверджується і судовою практикою Вищого господарського суду України при розгляді аналогічних спорів.

В даному випадку, суди попередніх інстанцій на підставі сукупності поданих доказів дійшли вірного висновку, що позов прокурора про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, задоволенню не підлягає.

Судами попередніх інстанцій враховано, що до матеріалів справи не надано доказів сплати (перерахування) цих коштів на рахунок відповідача (відповідні платіжні доручення, банківські виписки тощо), що стало підставою для висновку про недоведеність обставин, викладених у позовній заяві.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій і вважає, що судами вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Стосовно доводів, викладених в касаційній скарзі, слід зазначити, що вони не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія вважає, що судами попередніх інстанцій дана належна правова оцінка усім обставинам справи.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2014 у справі № 6/134-12 залишити без змін.

Головуючий суддя В.А. Корсак

С у д д і М.В. Данилова

Т.Б. Данилова